Віталій Лобач

Літній вечір

Пригадай, як ми гуляли
Біля моря ти і я
І тоді не помічали,
Як крутилася Земля.

Ніжно-ніжно цілувались
Обіймала ти мене
І в одне серця зливались,
Щастя моє неземне.

Літній вечір був звичайним,
Ми зустрілися в кафе.
Ти була як квітка гарна,
Мене взяла за живе.

Мов всі зорі з неба впали,
Я до тебе підійшов.
А імя твоє лунало,
Наче з глузду я зійшов.

Літо було незабутнім
Так хотілося іще
Знову в очі зазирнути,
Що так вабили мене.

Запалали в небі зорі
Десь на березі морів
І тепер суцільна доля
Поміж наших двох життів.

Таке буває раз в житті...
Я побачив твій погляд
Твою посмішку
І потонув в ній назавжди
Ти зявилась переді мною